Вход    
Логин 
Пароль 
Регистрация  
 
Блоги   
Демотиваторы 
Картинки, приколы 
Книги   
Проза и поэзия 
Старинные 
Приключения 
Фантастика 
История 
Детективы 
Культура 
Научные 
Анекдоты   
Лучшие 
Новые 
Самые короткие 
Рубрикатор 
Персонажи
Новые русские
Студенты
Компьютерные
Вовочка, про школу
Семейные
Армия, милиция, ГАИ
Остальные
Истории   
Лучшие 
Новые 
Самые короткие 
Рубрикатор 
Авто
Армия
Врачи и больные
Дети
Женщины
Животные
Национальности
Отношения
Притчи
Работа
Разное
Семья
Студенты
Стихи   
Лучшие 
Новые 
Самые короткие 
Рубрикатор 
Иронические
Непристойные
Афоризмы   
Лучшие 
Новые 
Самые короткие 
Рефераты   
Безопасность жизнедеятельности 
Биографии 
Биология и химия 
География 
Иностранный язык 
Информатика и программирование 
История 
История техники 
Краткое содержание произведений 
Культура и искусство 
Литература  
Математика 
Медицина и здоровье 
Менеджмент и маркетинг 
Москвоведение 
Музыка 
Наука и техника 
Новейшая история 
Промышленность 
Психология и педагогика 
Реклама 
Религия и мифология 
Сексология 
СМИ 
Физкультура и спорт 
Философия 
Экология 
Экономика 
Юриспруденция 
Языкознание 
Другое 
Новости   
Новости культуры 
 
Рассылка   
e-mail 
Рассылка 'Лучшие анекдоты и афоризмы от IPages'
Главная Поиск Форум

Iван Нечуй-Левицький - - На кожум'яках

Проза и поэзия >> Литература ближнего зарубежья >> Украинская литература >> Современная украинская проза >> Iван Нечуй-Левицький
Хороший Средний Плохой    Скачать в архиве Скачать 
Читать целиком
Iван Нечуй-Левицький. На кожум'яках

------------------------------------------------------------------------

Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"

OCR: Евгений Васильев

Для украинских литер использованы обозначения:

Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)

Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)

I,i (укр) = I,i (лат)

------------------------------------------------------------------------



    Мiщанська комедiя на 5 дiй


    ДIЙОВI ОСОБИ

    С и д i р С в и р и д о в и ч Р я б к о, київський мiщанин, має крамницю на Подолi.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а, його жiнка.

    Є в ф р о с и н а, їх дочка.

    Г о р п и н а К о р н i ї в н а С к а в ч и х а, сестра Євдокiї Корнiївни, перекупка, вдова; перепродує яблука.

    О л е н к а, її дочка.

    С в и р и д I в а н о в и ч Г о с т р о х в о с т и й, цилюрник

    Н а с т я

    О л ь г а Євфросининi приятельки, панни.

    В а р в а р а

    Х и м к а, Рябкова наймичка.

    П е д о р я, Горпинина поденщиця.

    М а р т а, Б у б л е й н и ц я.

    О р и н а, Б а ш м а ч н и ц я

    М е р о н i я

    печорськi мiщанки, були послушницями.

    М а г д а л и н а

    1-й м и т р о п о л и ч и й б а с.

    2-й м и т р о п о л и ч и й б а с.

    Б е р к о й В о л ь к о, жиди, процентщики.


    М i щ а н к и, ш а ф е р и, м i щ а н и т а к а т е р и н щ и к.


    Дiя дiється у Києвi, на Кожум'яках.

    Г о с т р о х в о с т и й. та Є в ф р о с и н а трохи закидають по-руськiй.

    _ ДIЯ ПЕРША


    Свiтлиця Сидора Свиридовича Рябка з мiщанською обставою. Однi дверi - в кiмнату, другi - в пекарню. Дiя дiється в недiлю по обiдi.


    ВИХIД 1

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а сама.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а (сидить коло стола i позiхає)._ Сидоре Свиридовичу! Сидоре Свиридовичу! Чи ти оце й досi спиш? Вставай вже, бо швидко до церкви задзвонять на вечерню. Ходи сюди та посидь коло мене. Нудьга мене бере, Сидоре Свиридовичу! Чи ти чуєш?

    С и д i р С в и р и д о в и ч (обзивається з кiмнати). _Чи то ти мене кличеш, Явдоню? Ось зараз вийду, моя голубко, тiльки трохи прочумаюсь та потягнуся разiв зо два. Вже й скучила за мною! (Виходить з кiмнати i сiдає коло жiнки.)_


    ВИХIД 2

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Авжеж скучила.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Бо давно пак бачились: як у горосi та й досi...

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Я тут сидiла, сидiла, вже все передумала, вже й богу молилась.


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Скучила, старенька, за мною, як голубка за голубом? Га? А ми таки, Явдоню, прожили вiк, як тi голуб'ята в парцi. Як я тебе не бачу, то й сум мене бере!


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Добрий сум! Пiшов собi в кiмнату та й хропе, аж кiмната дрижить, а я тут сама сиджу. Нема до кого й слова промовити.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. А чи пам'ятаєш, Явдоню, як я присватувався до тебе! Як тодi вертiвся коло тебе.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Ще б пак не пам'ятала! На всi Кожум'яки не було тодi такого вертуна, як ти.


    С и д i р С в и р и д о в и ч. А чи пам'ятаєш, як я тупцяв кругом тебе! Я до неї i звiдтiль, i звiдсiль, а вона тiльки було спiдню губу копилить.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що копилила, то копилила, бо знала навiщо. А правда, я тодi таки добре виварила тобi воду, аж чуб був мокрий.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой ви, жiночки ви капоснi! До смертi згадуєте, як водили нас. Але таки довуркотався. Гулю, гулю, моя старесенька!

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Коли б ти тiльки не був трохи вередливий... я б з тобою зовсiм щасливо дожила вiку.


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Якби пак я взяв за тобою те придане, що обiцяв твiй покiйний батько, то, може б, i не був такий вередливий.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. I годi вже тобi згадувати.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. А якби, стара, оце було твоє придане, то наша дочка мала б тепер зайву сотеньку карбованчикiв собi на придане. А нашiй Євфросинi треба багато грошей: вони в нас не простi, вченi - не дурно ж вчились аж три мiсяцi в пансiонi.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Авжеж! Що вже викохали доню, то викохали на всi Кожум'яки. Та вже, сказати правду, час би їй i замiж iти.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Авжеж час. Але що ж то за доню ми викохали! На всi Кожум'яки!

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. I на всю Глибочицю. Що сказати правду, коли нiкого нема в хатi, то наша Євфросина така гарна, як я колись була: в неї якраз такi карi очi, такi чорнi брови, як у мене. В неї ввесь хист мiй!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Авжеж гарна: все гарне, тiльки в неї нiс такий... трохи нiби довгий чи гострий... трохи такий як у чорногуза. Ой, коли б не почула! (Оглядається.)_

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. От i вигадуєш, старий, таке, що нi до бога, нi до людей. Який же в неї нiс?


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Такий достоту, як i в тебе! Як ми бралися, то я тебе дуже кохав, дуже кохав, але через твiй нiс, старенька, я загаявся з сватанням, може, на мiсяцiв зо три або й чотири. Тепер можна все сказати.

    Є в д о к i я К о р н i їв н а (сердиться)._ Оцього я вже не люблю! Оце вже ти вередуєш. Який же в мене нiс? Здається, такий, як i в усiх людей. Коли вже на правду пiшло, то й я признаюсь, що й твоя верхня губа тодi була не дуже тоненька: таки така, як нiмецька ковбаса. Признатись, i я довго думала, поки тебе полюбила.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. А все-таки полюбила! I я тебе полюбив, хоч твоїм носом хоч у дерево стукай.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а.I що ти верзеш? От уже не люблю. (Одвертає лице,)_

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли правду сказати, то наша Євфросина не така гарна, як розумна. От уже що розумна, то розумна, ще й до того вчена. Куди вже, стара, нам з тобою рiвнятись до неї. Вже й не знаю, в кого вона вдалась розумом: в мене неабиякий розум, i в тебе не гурт було розуму й замолоду, а на старiсть i той, що був, не знаю, де дiвся.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. То це вже я й дурна стала? Оцього я вже не знесу!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Цить, цить, старенька! Я тiльки кажу, що Євфросина далеко розумнiша од тебе.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Авжеж розумнiшої од неї нема на всi Кожум'яки i на всю Глибочицю; тiльки вона якась гостра, палка, як огонь.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. От уже твоя сестра Горпина, так так, що розум. Як пустить язика, то вiн у неї, як млинове колесо, тiльки дрррр... Меле разом i шеретує. А ти мнеш, мнеш тим язиком... Так ним м'яла, i як ми бралися.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що це з тобою сього-дня сталося! Та нащо ж ти мене брав, коли в мене i нiс, як у чорногуза, i язик, як колода, i розум десь дiвся?

    С и д i р С в и р и д о в и ч. На те брав, що було треба... бо полюбив тебе, моя старенька.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Як же ти мене полюбив, коли я була погана? Оце справдi штука!


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Та бач, стара, молодий хлопець часом неначе здурiє. I я, мабуть, тодi...

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а (встає)._ Оцього я вже не знесу! Це вже мене до слiз доводить! I така, i сяка, i носата, i мизата, i дурна, i без'язика. (Плаксиво,)_ Ти забув, що я твоя жiнка?

    С и д i р С в и р и д о в и ч. То я жартую! Та схаменись! Я вередую; ще не прочумався.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Доки ти мене дражнитимеш, мов собаку!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Цить, цить, голубочко! Їй-богу, я не хотiв того сказати. Якось само на язик лiзе. Що це таке зо мною? Пху на тебе, сатано!

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Постiй! Прийде сестра, то я пожалiюсь.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой лишечко! Що хоч роби менi, тiльки не кажи Горпинi.


    ВИХIД З

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i Г о р п и н а.

    Г о р п и н а вбiгає в хату з порожнiм кошиком на руцi.


    Г о р п и н а. Добривечiр вам у вашу хату! (Кидає до порога кошик i розлягається на стiльцi.)_ Оце втомилась! Бiгала, бiгала, як той хорт за зайцями, доки не випродала усiх яблук; а це думаю: давай забiжу до Рябка та ковтну чарку горiлки.


    С и д i р С в и р и д о в и ч. До якого Рябка? В мене був собака Рябко, та я давно прогнав його з двору, що так погано дражнили.

    Г о р п и н а. Хiба ж вас не Рябком дражнили та й тепер дражнять на Кожум'яках? Куди ж пак! Запанiли нашi!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. А хоч би трохи й запанiли? Та й дочку ж маємо вчену: вчилась у пансiонi аж три мiсяцi. Треба вам якось краще нас величати.

    Г о р п и н а. Чули ми вже цiєї, чули. Давай лиш, сестро, чарку горiлки або чаю, або чого-небудь, бо в мене пелька засохла од бiганини. Людям недiля, а менi все будень. Химко! Химко! роздимай там мерщiй самограй, чи самовар!


    ВИХIД 4

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч,

    Г о р п и н а й Х и м к а.


    Х и м к а (виглядає з пекарнi в дверi)._ Зараз, зараз! Роздимала, роздимала хвартухом, так нiчого не помагає.


    Г о р п и н а. Дми, про мене, хоч халявою, та давай швидше самовар. Чи є в твоїх хазяїнiв горiлка?

    Х и м к а. А хiба ж я лазила по хазяйських шахвах? В шинку, знаю добре, що є.


    Г о р п и на. То ке сюди на стiл цiлий шинк.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ого-го! Ще й жида впрете сюди на стiл з шинком.


    Х и м к а. Цiй тiтцi все жарти. (Виходить.)_


    ВИХIД 5

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i Г о р п и н а.


    Г о р п и н а. Потривай, Химко, побалакаємо!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, не кричiть так здорово, Горпино Корнiївно!

    Г о р п и н а. А хiба в мене горло куповане? Ба буду оце вуркотати, так як ви удвох! Чого це ти, Яв-дохо, надулась, наче той iндик перед смертю?


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Явдохо... Знайшла Явдоху! Скажiть iще Вiвде. Коли б iще дочка не навернулась.


    Г о р п и н а. Є в ф р о с и н а таки мене не дуже любить, спасибi їй. Де ж пак: вона вчена, а Скавичиха яблука перепродує. Так що ж, що тiтка перекупка! Свiй хлiб їм, не крадений.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Воно, бач, сестро, не те.

    Г о р п и н а. Не те; а чоловiка скубеш за чуприну, як i я свого покiйного Скавику скубла. Ви своїй Євфро-синi не дуже потурайте, бо вона з великого розуму та в голову заходить. Якби моя дочка О л е н к а так коверзувала, то я б їй, псяюсi, так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам'ятала б до нових вiникiв.


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ви, Горпино Корнiївно, що iнше.

    Г о р п и н а. Я що iнше? А що ж я таке? Га? Хiба не знаємо, якi великi пани були Рябки? Авжеж старий Рябко, ваш батько, м'яв шкури i хлiб з того їв. Я торгую яблуками i хлiб з того їм, i нiкого не боюсь, i докажу на всi Кожум'яки, що нiкого не боюсь, навiть вашої великорозумної Євфросини. (Присiкується до Рябка i б'є кулак об кулак.)_

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Свят, свят, свят! Братська чудовна богородице! Заступи й помилуй. (Оступається й хреститься.)_

    Г о р п и н а. Чого ви одхрещуєтесь од мене? В мене нема на головi чортячих рогiв.


    С и д i р С в и р й д о ви ч. А хто ж заглядав пiд ваш очiпок? А може, й є?

    Г о р п и н а. А як я скину хустку та покажу?

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. I годi, сестро, годi. Хiба ж ти не знаєш, що мiй старий вередує?


    Г о р п и н а. Скубла вас жiнка, та чортзна по-колишньому.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Меле, меле, шеретує. (Приспiвує.)_


    Г о р п и н а (приспiвує)._ Шеретує, обернеться й поцiлує. Таке лиш по чарцi! Чого це ти, Явдохо, напундючилась? Сидить, як та копиця в дощову годину на полi.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Еге! тут як почав вигадувати на мене, що...

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Цить, цить, цить! (Затуляє рота Євдокiї Корнiївнi.)_ Нiяк не вдержить свого язика! Ще й дочцi розкаже. Ой, якi ж слизькi язики у тих жiнок: в однiєї гострий як бритва, а у другої слиз-ький: так i лiзе сам з рота. (Показує.)_


    Г о р п и н а. Та кажи-бо, що твiй чоловiк вигадував!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, цить, не кажи!

    Г о р п и н а. Та кажи-бо, коли нагадала; не дратуйся. Кажи, бо вилаю.


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Не кажи, бо з хати втечу.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та то ми, сестро, оце радились, за кого б нам свою дочку вiддати замiж. Перебирали усi Кожум'яки, та й не знайшли нi одного панича дочцi до пари.


    Г о р п и н а. Куди ж пак! Тисячi та сотнi нiколи в дiвках не посивiють. Не бiйся! Повиходять швиденько. От уже нам, бiдним, зовсiм друге дiло, хоч моя Оленка красуня не то що на всi Кожум'яки, а може, й на ввесь Київ.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та й наша Євфросина не то що на ввесь Київ, а може, й за Київ. А що вже розумна i вчена, як баришня, то нiгде правди дiти, хоч, може, матерi не приходиться своєї дочки хвалити.

    Г о р п и н а. Тiльки дуже звикла верховодити, тим, бач, що великорозумна. Якби моя Оленка так верховодила в хатi, то я б їй патли обскубла.


    Дзвонять до церкви.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Чи це вже й до вечернi дзвонять? Пiду ж я поможу дяковi спiвати. (Встає.)_

    Г о р п и н а. Вже таки й поможете дяковi. Сiдайте ж та лучче побалакаємо. Нехай там сам дяк курникає.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Я оце все про свою дочку. Вже б, здається, i час замiж, та все якiсь недоладнi люди трапляються: то негарнi, то без грошей, хоч i гарнi, то не дуже розумнi. ЗоВ с i.м не до пари моїй Євфросинi.

    Г о р п и н а. О, Євфросина таки вередлива. Недурно вона так дере носа передо мною, неначе я їй не тiтка.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Тут, сестро, почав до нас ходити один молодий панич, та не скажу, як звуть.


    Г о р п и н а. Про мене, не кажи. Менi не йти за його замiж.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Гарний, хоч з лиця води напийся, ще й до того розумний. Як почне говорити з Євфросиною, та так говорить розумно, що я слухаю, слухаю i нiчогiсiнько не розберу. От уже вдався розумний, як наша Євфросина .

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Що вже розумний, то розумний, бо набрався розуму од розумних людей: вiн знається не тiльки з семiнарськими басами, але навiть з митрополичими.


    Г о р п й н а. Та хто ж це такий? Та скажи-бо, сестро!

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Не скажу, нехай кортить.

    Знов дзвонять до церкви.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, уже вдруге дзвонять! Їй-богу, втеряю вечерню. (Бере шапку i йде. Горпина його доганяє й тягне до стола.)_

    Г о р п и н а. I годi вам, годi. От уже наспiваєте! Шипить, як старий гусак, а йому здається, що вiн спiває.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та не слухай, сестро! Ото в дяка добра табака, якась не проста, заморська, то вiн бiжить нюхнути з дякової табатирки.

    Г о р п и н а. Знайшов добро. Сiдайте-бо та побалакаємо, та вип'ємо по чарцi. (Тягне його й садовить.)_


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ото дав господь ручки! Аж мої кiстки трiщать.

    Г о р п и н а. Химко!

    Входить Химка.


    ВИХIД 6

    Т i с а м i й Х и м к а.


    Г о р п и н а. Побiжи, Химко, в церкву до дяка, нехай дяк дасть хазяїновi на один нюх табаки.

    Х и м к а. Чого? Табаки? Хiба ж я дурна, щоб за чортзна-чим бiгала, та ще й до церкви! Вже цi тiтка вигадають! (Виходить.)_


    ВИХIД 7

    Т i с а м i без Химки i Є в ф р о с и н а.


    Є в ф р о с и н а (входить в свiтлицю. Побачивши Горпину, йде до неї i гордо вiтається)._ Добривечiр, тiтко! Це ви до нас в гостi?

    Г о р п и н а. Авжеж бачите, небого! В гостi прийшла.

    Є в ф р о с и н а. Ходила оце гуляти та купила щось задля вас, мамо.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що ж ти купила? Чи не черевики?

    Г о р п и н а. Певно, купила матерi московську бурульку.

    Є в ф р о с и н а. (розвiрчує папiр й виймає очiпок з червоними стрiчками)._ Ось що я вам, мамо, купила. (Хоче надiти матерi на голову; мати одхиляється.)_

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що се ти, дочко! Схаменися! Чи годиться ж менi на старiсть убиратися в очiпок, та ще з червоними стрiчками?

    Г о р п и н а. Авжеж! Воно якраз пристане до сивої коси.

    Є в ф р о с и н а. Скиньте, мамо, оту мiщанську хустку з рiжками та вберiться в чепчик.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Ходила з рiжками замолоду, ходитиму й на старостi лiт.

    Є в ф р о с и н а. Ви бачите, мамо, що в нас почали бувати не простi люди. Їй-богу, вiзьму ножницi та постинаю тi капоснi рiжки вам i тiтцi.

    Г о р п и н а. Отак пак! На здоров'ячко матерi. Рiжте, небого, матерi, а тiтки не зачiпайте.

    Є в ф р о с и н а. От уже кожум'яцька простота! Що ж то скажуть мої товаришки, що вчилися зо мною в мадами у пансiонi, як часом котра ненароком загляне до нас? (Тихо.)_ Що то скаже вiн, як прийде та знов побачить на матерi отi рiжки? Вiн же смiявся з тих рiжкiв менi в вiчi!


    Г о р п и н а. А дайте, небого, я приберуся в той очiпок хоч на час. (Надiває чепчик перед дзеркалом, вертить головою й пританцьовує.)_ А що? Чи не панi ж з мене вийшла? Дивiться, Сидоре Свиридовичу, чи не пристали ж оцi червонястi стрiчки менi до лиця?


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Хоч сьогодня замiж, їй же богу, хоч сьогодня.

    Г о р п и н а. А брови як чорнiють при цих капосних стрiчках. Бий тебе коцюба! На двадцять рокiв помолодшала. Тепер я неначе i кругом панi. Загляну хоч у вiкно, може, на мене задивиться який ко-жум'яцький прудивус. (Заглядає в вiкно.)_ Ото шкода! Нiкогiсiнько нема на улицi, тiльки дурна телиця витрiщила на мене очi. Химко! Химко!

    Входить Х и м к а.


    ВИХIД 8

    Т i с а м i й Х и м к а.


    Г о р п и н а. Химко! Подивись ти на мене, чи гарно менi в цих стрiчках?


    Х и м к а. Авжеж гарно. (Тихо.)_ Господи прости, як та потороча. (г о л о сно.)_ Вже, господи, що не вигадають оця тiтка, то все пiвтора людського. (Смiється.)_ Нема часу дивитись.


    Г о р п и н а. I цур йому! Нагрiшила повнiсiньку хату, хоч зараз iди до попа та й сповiдайся.

    Х и м к а виходить.


    ВИХIД 9

    Т i с а м i без Химки.


    С и д i р С в и р и д о в и ч. Вам би, сестро, i справдi треба щодня сповiдатись.

    Є в ф р о с и н а. Дайте лишень сюди чiпок, бо в вас руки в гнилих яблуках, щоб часом не помазали.

    Г о р п и н а. В гнилих яблуках... Цiлували мої руки кращi уста, нiж тi, що вашi ручки будуть цiлувати.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Меле, меле, шеретує! (Приспiвує.)_


    Є в ф р о с и н а. Ой господи, яка кумпанiя! (Тихо.) _Що, як вiн навернеться в хату та побачить оцю всю кумедiю?

    Г о р п и н а. Вже яка є кумпанiя, така й буде. Ви вже нас не перевчите. Пiдiть лишень, небого, в пекарню та подивiться, чи не закипiв самовар, та напiйте тiтку чаєм.

    Є в ф р о с и н а. Авжеж, i з мiсця не рушу. Заходжусь оце бiгати до пекарнi!

    Г о р п и н а. А я, бувши вашою матiр'ю, послала б вас до пекарнi, щоб ви халявою самовар роздували.

    Є в ф р о с и н а. Пхе! Пхе! Ви, тiтко, чортзна-що верзете. Вчiть уже свою Оленку, а я й без вас доволi вчилась.

    Г о р п и н а. Знаємо вашу науку! Вчились три недiлi, а набрались у мадами хванаберiї на тридцять добрих рокiв. Прощайте! (Виходить.)_

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Гур-гур-гур! Бери, Сидоре Свиридовичу, шапку та тiкай до церкви. _Ой, хочеться нюхнути тiєї американської табаки! Коли б застати хоч на шапкобрання, щоб дяк не втiк з церкви. (Виходить.)_


    ВИХIД 10

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а i Є в ф р о с и н а


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Отже ж ти, серце, розсердила тiтку; ще й не прийде до нас в гостi.


    Є в ф р о с и н а. Коли ж тiтка вже геть-то простий чоловiк.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та годi, годi, не сердься! (Йде i сiдає коло Євфросини.)_

    Є в ф р о с и н а. Дайте, мамо, менi спокiй! (Одхиляє голову.)_ Ще попсуєте менi на головi коафюру. (Оступається.)_ Сьогодня забiжать до мене в гостi мої приятельки. Ви б, мамо, побiгли в пекарню та наготували, чого там треба.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та йду, йду! Чого ти сердишся! (Виходить до пекарнi.)_


    ВИХIД 11

    Є в ф р о с и н а, Н а с т я, О л ь г а i В а р в а р а.


    Н а с т я, О л ь г а i В а р в а р а (входять в хату). _Добривечiр, Євфросино! Чи жива, чи здорова?

    Є в ф р о с и н а (плеще в долонi)._ От i баришнi йдуть! Доброго здоров'ячка! Насилу вас дiждалась. (Цiлується з усiма.)_ Буде оце з ким хоч поговорити. Ще добре, що тiтку оце з хати виперла. Прийшла, накричала повну хату, засмердiла гнилими яблуками свiтлицю, ще й вилаяла мене на В с i. боки.


    Н а с т я, О л ь г а i В а р в а р а. Ха-ха-ха!

    Н а с т я. Слава тобi, господи, що в мене таких тiток нема.

    О л ь г а. В мене таких тiток нема, але зате моя мати зоВ с i.м така, як твоя тiтка Г о р п и н а.

    Н а с т я. Чого це ти, Євфросино, так убралась, як на Великдень? Певно, когось ждеш у гостi? Га? Скажи-бо, скажи! Признайся.

    Є в ф р о с и н а . Може, жду, а може, й нi. Там-то менi великiй клопiт. Хто схоче, прийде, а хто не схоче, то, про мене, як схоче.

    О л ь г а. Це в тебе, Євфросино, нове плаття, та ще й шовкове.


    ВИХIД 12

    Т i с а м i та Є в д о к i я К о р н i ї в н а.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а (з порога)._ Авжеж шовкове, та ще й дороге: по три карбованцi платила за аршин. (Входить.)_ Здоровi були! (Цiлується зо всiма.) А_ вашi матерi живi, здоровi?

    Н а с т я, О л ь г а, В а р в а р а. Живi й здоровi i вам кланяються. А вас як бог милує?

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та волочуся до котрого часу. Це ми справили Євфросинi одно шовкове плаття, а оце думаємо ще й друге справити, бо...

    Є в ф р о с и н а . Годi вже, мамо, хвалитись. Вже й знайшли, чим хвалитись; неначе справдi яке диво шовкове плаття.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та ще оце ми купили Євфросинi новi золотi сережки та золотi... як-бо їх... каблучки на руки... їй-богу, забула. Ось покажи-бо, Євфросино! Там такi, так i сяють на всю хату.

    Є в ф р о с и н а (сердито)._ Ет, вигадали! Знайшли, чим хвалитись.

    Н а с т я, О л ь г а, В а р в а р а. Ой, покажи! Покажи-бо, Євфросино, нехай ми подивимось. Покажи, серце!

    Є в ф р о с и н а . Нехай перегодя. Мене не дуже кортить: я звикла до того. Iдiть, мамо, в пекарню та зготуйте нам закуску.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Пiду, пiду! За всi голови. (Виходить.)_


    вихiд 13

    Є в ф р о с и н а, Н а с т я, О л ь г а i В а р в а р а.


    Н а с т я (лапає пальцями Євфросинине плаття). _Яке ж гарне твоє плаття! Ото якби собi таке справити. Та яке широке та добряще! А як шелестить! А перейди, Євфросино, через хату.


    Є в ф р о с и н а гордо переходить через хату i зумисне шелестить хвостом.

    В а р в а р а. Ой, як же шелестить! Шелесь-шелесь! Неначе листя на вiтрi. А який хвiст! Здається, увесь шелест на хвостi.


    ВИХIД 14

    Т i с а м i й О л е н к а.


    О л е н к а (входить)._ Добривечiр! З недiлею будьте здоровi!

    В с i. Доброго здоров'я! Спасибi, будь i ти здорова.

    О л е н к а. Моя мати лягли спочивати та й кажуть: пiди до Євфросини та погуляй трошки. А я оце - й прийшла.

    Є в ф р о с и н а . Сiдай, Оленко!

    О л е н к а. Це в тебе, Євфросино. нове плаття? Та яке гарне, як золото.


    Є в ф р о с и н а . Мабуть; чи подобається тобi хоч трохи?

    О л е н к а. Де вже пак не подобається! Менi такого й до смертi не носити. Ох! (Зiтхає.)_

    Є в ф р о с и н а .А може, посватає хтось багатий, то й носитимеш.


    Н а с т я, О л ь г а, В а р в а р а. Покажи-бо, Євфросинко, золотi сережки та браслети, покажи!

    Є в ф р о с и н а . Та вже нiгде дiтись: треба показати. (Йде в кiмнату й виносить сережки й браслет.)_

    В с i. Ой, гарнi ж! Аж блищать, аж горять! Так i сяють на всю хату.


    ВИХIД 15

    Т i с а м i й Є в д о к i я К о р н i ї в н а.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а (вбiгає з пекарнi прожогом)._ Аж тридцять карбованцiв заплатила своїми руками! Надiнь, Євфросинко, то й я подивлюсь.


    Є в ф р о с и н а . Таки не втерпiли, прибiгли: ще й Химку сюди приведiть. Пiдiть-бо, мамо, в пекарню, а то Химка там все перепалить та переварить.


    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Пiду, пiду. (Виходить.)_


    Є в ф р о с и н а надiває перед дзеркалом сережки й браслет.

    В с i. Ой, як блищать! А повернись, Євфросинко!

    О л е н к а. Яка ти стала гарна в сережках! Вдвоє покращала.


    ВИХIД 16

    Є в ф р о с и н а , Н а с т я, О л ь г а, В а р в а р а i О л е н к а.


    О л е н к а. Дай менi, Євфросино, в руки браслет: ще зроду в руках не держала золота.

    Є в ф р о с и н а . Ти, Оленко, як мала дитина. На, про мене, й подерж, та тiльки не впусти, бо ще й розiб'єш.

    О л е н к а (бере браслет i примiряє на руку)._ Отже й до моєї руки пристає; їй-богу, пристає. I моя рука не дуже чорна для золота.

    В а р в а р а. Якби пак було, то й пристало б.

    О л е н к а. Та горенько, що нема.

    Є в ф р о с и н а. Та не держи-бо так близько коло рота: на золото не можна дихати, бо стемнiє. Дай лишень сюди! (Бере й надiває на руку.)_


    О л е н к а. Ой, як же на тобi блищить золото! Неначе на образi.


    В а р в а р а. Як ти Євфросино, сьогодня розкiшно вбрала голову!


    О л е н к а. Якi в тебе, Євфросино, стали тепер великi коси. Як ви були бiднiшi, то в мене були довшi коси, нiж у тебе, а як ви розбагатiли, то в тебе аж утроє бiльшi коси виросли.

    Є в ф р о с и н а i в с i т р и п р и я т е л ь к и смiються.

    Є в ф р о с и н а . От вже кожум'яцька простота! Чи вже ж ти думаєш, що у всiх панiв на головi свої коси?

    О л е н к а. Невже ж чужi?

    О л ь г а. А чом же не вбратись i в чужi коси, аби було гарно?


    О л е н к а. А я все було дивуюсь, чого в тих багатих панiв такi здоровецькi косища, неначе в кожної куделя на головi або повiсмо конопель.


    Є в ф р о с и н а . Купи, Оленко, й собi таке повiсмо та почепи на голову. Побачиш, як покращаєш.

    Н а с т я. Недурно ти, Євфросино, так сьогодня прибралась. Еге? Когось ждеш?


    Є в ф р о с и н а . Може, кого й жду, та не скажу кого.

    Н а с т я. А я вгадаю, хоч ти й не скажеш.

    Є в ф р о с и н а . Ба не вгадаєш!

    Н а с т я. Ба вгадаю.

    Є в ф р о с и н а . Ба не вгадаєш.

    Н а с т я. Бодай я завтрiшнього дня не дiждала, коли не вгадаю.


    Є в ф р о с и н а . Ану скажи, як починається його прозвище.


    Н а с т я. Го...

    Є в ф р о с и н а . А далi?

    Н а с т я. Гострохво...

    Є в ф р о с и н а . А далi?

    Н а с т я. Гострохво...

    Є в ф р о с и н а . Попала пальцем в самiсiньке небо.

    Н а с т я. Знаю я його! Бiгає за баришнями як несамовитий.


    ВИХIД 17

    Т i с а м i й С в и р и д I в а н о в и ч Г о с т р о х в о с т и й.


    Г о с т р о х в о с т и й входить в шляпi, в рукавичках i з паличкою.

    Шляпа на головi набакир. Вiн усе тре руки - показує рукавички.

    Є в ф р о с и н а (тихо)._ Як б'ється моє серце! Боже мiй!

    Г о с т р о х в о с т и й. (кланяється)._ Мiй найнижчий поклiн тому, хто в сьому дому, а поперед усього вам, Євфросино Сидоровно. (Подає Євфросинi руку.)_ Хоч я не знаю, кого я тут бачу i з ким буду розмовляти, але в домi такої баришнi, як Євфросина Сидоровна, я сподiваюсь, що познакомлюсь не аби з ким. Рiкiмiндуйте мене, прошу вас. (Здiймає дуже помаленьку рукавички, щоб показати їх.)_

    Є в ф р о с и н а . Се мої близькi приятельки i сусiди.

    Н а с т я. Менi здається, що ми таки не зовсiм незнакомi... Менi здається, що ми вже десь бачились.

    Г о с т р о х в о с т и й. Може, може... В мене так багацько знакомих баришень по всьому Києву, що й на два вози не забереш. Може, я й забувся. Рiкiмiндуюсь вам: Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й. (Тихо.) З_ цiєю не варт би й знакомитись, як я придивився при свiтлi: нiс, як цибуля, а очi, як у сови. (До Ольги й Варвари.) _Рiкiмiндуюсь i вам. Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й. (Побачивши Оленку, питає в Євфросини.)_ А це ж хто такий?

    Є в ф р о с и н а . Та це моя родичка... живе тут недалечке з матiр'ю; торгують яблуками. Вбогi люди.

    Г о с т р о х в о с т и й. (придивляється до Оленки. Тихо)._ Яка ж вона гарна оця кожум'яцька мiщаночка! Такої й на Хрещатику, i в Липках чорта з два знайдеш. (До Євфросини голосно.)_ Прошу вас, порiкiмiндуйте мене своїй родичцi. Для вас, Євфросино Сидоровно, я готовий познакомитись з вашими родичами, хоч би i в десятому колiнi, хоч би вони й яблуками та медяниками торгували.

    Є в ф р о с и н а (тихо),_ Ат... простенька собi дiвчина... Зовсiм не нам рiвня.

    Г о с т р о х в о с т и й. (до Оленки)._ Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й з своєю особою! (Подає Оленцi руку; Оленка не бере й соромиться.)_ Не соромтесь-бо, подайте менi свою бiлу ручку.


    О л е н к а одвертає лице i ледве простягає йому руку.

    Будьте ж смiливiшi!

    О л е н к а. От i знайшли бiлу руку. Нема моїм рукам од чого бiлiти.


    Г о с т р о х в о с т и й. То купiть рукавички.

    О л е н к а. Я зроду не носила рукавичок. Далася я вам на смiх!


    Є в ф р о с и н а i приятельки осмiхаються.

    Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Яка ж гарна ця мiщаночка! Якi в неї очки, брiвки, як шнурочки, щiчки, як палянички. Якби довiдатись, хоч де вона живе.

    О л е н к а. Як вас чудно прозивають.

    Г о с т р о х в о с т и й. Може, й чудно. Всяково буває. Буває й чуднiше.


    ВИХIД 18

    Т i с а м i й Є в д о к i я К о р н i ї в н а.


    

... ... ...
Продолжение "На кожум'яках" Вы можете прочитать здесь

Читать целиком
Все темы
Добавьте мнение в форум 
 
 
Прочитаные 
 На кожум'яках
показать все


Анекдот 
Классификация оценок:
ОТЛ - обманул тов. лектора;
ХОР - хотел обмануть разоблачили;
УД - удалось договориться;
НЕУД - не удалось договориться;
показать все
    Профессиональная разработка и поддержка сайтов Rambler's Top100